Бізіля Віталій Іванович
Бізіля Віталій Іванович житель Сахновецької громади Ліщанського старостинського округу N1 народився 8 листопада 1981 року в селі Даньківці, Ізяславського (нині Шепетівського) району, Хмельницької області в багатодітній сім'ї колгоспників.
З 1988 по 1997 рік навчався в Ліщанській загальноосвітній школі I - III ступенів.
Після закінчення 9-ти класів навчання в школі пішов працювати в КСП імені Шевченка села Ліщани.
З 2000 року по 2002 рік був призваний на строкову службу до лав збройних сил України. Службу проходив в артилерійському розвідувальному полку.
Після закінчення строкової служби з 2002 року по 2015 рік працював в місті Києві на заводі "Профсталь", там він і зустрів свою половинку. Вдвох переїхали в його рідне село, одружилися, придбали власний будинок в селі Бейзими, який згодом наповнився дитячим сміхом сина та доньки. Віктор з великою повагою та любов'ю ставився до своєї родини, а особливо до своїх двох діточок, які стали для нього світлом і джерелом натхнення. Віталій був чуйним, добрим і життєрадісним батьком, який прагнув дарувати їм достаток і щастя. Синочка він з гордістю називав "мій господар", а доньку лагідно називав "моя комашка". Також з великою повагою ставився до своїх батьків.
У вільний час Віталій із задоволенням полюбляв з друзями-мисливцями займатися полюванням. Цінував чоловічу дружбу, міг підтримати та допомогти в скруту хвилину.
З 2015 року по грудень 2019 року працював в селі Ліщани різноробочим.
З грудня 2019 року влаштувався працювати двірником в Ліщанський ліцей. Працівники ліцею та вчителі пам'ятають його як доброго, чуйного, відповідального, працьовитого та енергійного працівника.
26 жовтня 2023 року був мобілізований до лав збройних сил України у військову частину А 4935 під час загальної мобілізації на захист Батьківщини у зв'язку з агресією російської федерації. Від 2 грудня 2023 року був зарахований до списків особового складу військової частини А 4808 на посаду гранатометника 2-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо захищав кордони нашої країни від загарбницьких рук російських окупантів.
При виконанні бойового завдання біля населеного пункту Новоандріївка Пологіського району Запорізької області, під час відбиття ворожої атаки отримав тяжке поранення від удару FPV- дрона, був доставлений в Запорізький шпиталь, де надали першу медичну допомогу. Подальше лікування проходив в Дніпропетровській клінічній лікарні імені І.І.Мечнікова. Ще дві неділі Віталій боровся за життя, але від отриманих травм несумісні з життям серце гранатометника 2-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти військової частини А 4932 зупинилося 27 серпня 2024 року.
Ціною власного життя він здійснив найбільший подвиг - захищаючи рідну землю, виборюючи свободу і майбутнє для своєї родини та всієї України.
Віталію назавжди залишилось неповних 43...
Похований в рідному селі Даньківці.
Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях у нашій боротьбі за мирне майбутнє України.
Вічна пам'ять та слава Герою!
