Романенко Микола Володимирович
Романенко Микола Володимирович народився 13 квітня 1977 року у місті Киселівськ Кемеровської області.
Дитинство та юність провів у Криму, а саме в місті Джанкой, де проживав із батьками та братом. У 1993 році вступив до Джанкойського вищого професійно-технічного училища, де здобув освіту за професією «Механізатор широкого профілю».
На Хмельниччину переїхав після закінчення навчання у 1995 році у зв’язку з одруженням із жителькою села Теліжинці. Тут у сім’їнародилися донька та син.
Працював у Теліжинецькому колективному господарстві та лісному господарстві.
Зі спогадів дітей, любив читати книги та мав домашню бібліотеку з улюблених романів Агати Крісті та МаріоП’юзо. Цього ж з дитинства навчав і завжди казав: «Знання за плечима не носити».
До повномасштабного вторгнення Росії на територіюУкраїни службу в армії не проходив. З перших днів, разом ізіншими чоловіками, ніс чергування на блокпості у селі Теліжинці. Мобілізований до лав Збройних Сил України у квітні 2023 року. Після завершення навчання у Центрі підготовки особового складу Збройних Сил України прибув до місця подальшого проходження служби на Харківщині - до 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша (ВЧ А4056) на посаду мінометника мінометної батареї. Там же, на Харківщині, отримав бойове поранення у жовтні 2023 року. За результатами служби у грудні 2023 року разом із побратимами отримав статус учасника бойових дій (УБД) та «Відзнаку учасника бойових дій». Після довготривалого лікування та реабілітації, за станом здоров’я був переведений на службу до 3-го підрозділу Шепетівського територіального центру комплектування (ТЦК), де служив до останнього.
На жаль, поранення нанесло непоправну шкоду здоров’ю та сприяло фатальній події, яка обірвала життя...
Помер 29.06.2025 року.
Слова доньки: «Наш батько був молодим, життєрадісним і повним надій - надій на те, щойого діти та онуки будут ьжити у вільній країні і дихатимуть повними грудьми.»
