Іванюк Євген Едуардович
Іванюк Євген Едуардович
позивний « Джин»
( 26.01.1994 р.- 23.05.2025 р.)
Євген Іванюк був людиною обов'язку та щирої душі. Його життєвий шлях — це історія простого українця, який понад усе цінував родину, працю та мирне небо, але без вагань став на захист країни, коли ворог прийшов на нашу землю.
Народився Євген 26 січня 1994 року в селі Шевченка на Ізяславщині. Дитинство та шкільні роки пройшли між рідним селом та Вишневим, куди згодом переїхала родина. Закінчивши школу, юнак обрав професію, що потребує відповідальності та витривалості — став водієм-механіком, здобувши освіту у Грицівському ПТУ.
Військовий досвід Євген здобув ще під час строкової служби (2011-2012 рр.). Пройшовши підготовку у Василькові, він служив у Повітряних силах у Вінниці. Багато років його життя було пов’язане з дорогою: з 2012 року він працював водієм-експедитором у столиці. У 2022 році, попри тривоги великої війни, Євген створив сім'ю, сподіваючись на довге та щасливе майбутнє поруч із коханою дружиною.
17 січня 2025 року життєвий шлях Євгена різко змінився — він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі в/ч А4350 на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного відділення.
23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області життя захисника обірвав ворожий артилерійський обстріл. Євген загинув, виявивши мужність і стійкість, до останньої миті залишаючись вірним присязі. Довгий час родина жила в очікуванні, доки експертиза ДНК не підтвердила найстрашніше.
Остання дорога додому
9 січня 2026 року Герой повернувся додому «на щиті». Вся громада, схиливши коліна, зустріла свого захисника живим коридором. Вічний спокій Євген Іванюк знайшов на кладовищі в селі Ліщани, поруч із рідною землею, яку так віддано захищав.
Світлий образ Євгена — чоловіка, воїна та патріота — назавжди залишиться в пам'яті близьких, друзів та всієї України. Вічна слава Герою!
