Арсенюк Олександр Сергійович
Арсенюк Олександр Сергійович
(29.04.1974 – 05.10.2025)
Олександр Сергійович народився 29 квітня 1974 року в селі Сахнівці Ізяславського району (нині Шепетівський район) Хмельницької області. Після завершення навчання у місцевій школі обрав професію, пов’язану з землею та технікою: закінчив Грицівське ПТУ, де здобув спеціальність водія. Свій трудовий шлях розпочав у рідному краї, працюючи трактористом у місцевому господарстві. Його пам’ятають як працьовиту, відповідальну та добру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу односельцям.
Військова служба та захист України
Олександр пройшов строкову службу, яка загартувала його характер. Коли ворог вперше прийшов на українську землю, він не залишився осторонь і брав участь у бойових діях у зоні АТО, захищаючи суверенітет України на сході.
Під час повномасштабного вторгнення Олександр Сергійович продовжив обороняти країну в лавах 41-ї окремої механізованої бригади. Він виконував бойові завдання, демонструючи стійкість і мужність.
Війна виснажує не лише морально, а й фізично. Під час виконання чергового бойового завдання стан здоров’я воїна різко погіршився. Олександра терміново евакуювали з позицій та госпіталізували до лікарні. Більшешести місяців він боровся з хворобою.Попри зусилля медиків, серце захисника зупинилося 5 жовтня 2025 року.
Вічна шана
У Олександра залишилася донька, яка назавжди запам’ятає батька як Героя. 10 жовтня 2025 року воїн повернувся додому «на щиті» — його поховали з військовими почестями у рідному селі Сахнівці.
Олександр Арсенюк назавжди вписав своє ім’я в історію визвольної боротьби українського народу. Його самопожертва є прикладом справжнього патріотизму.
Слава Україні! Героям Слава!
