Шевчук Олег Григорович
Шевчук Олег Григорович
(12.11.1980 р. — 23.09. 2024 р.)
Шевчук Олег Григорович народився 12 листопада 1980 року в селі Сморшки Ізяславського району Хмельницької області. Він був людиною великої душі та простого, щирого серця. З дитинства був тихим, спокійним і дуже надійним. У 1986 році пішов до першого класу, згодом навчався у Христисівській середній школі. Вчителі та односельці пам'ятають Олега, як доброзичливого, старанного учня, чуйну та дуже добру людину.
Одразу після закінчення школи хлопцю довелося рано подорослішати . Через передчасну смерть батька родина опинилася у скруті, Олег без вагань узяв на себе відповідальність — одразу після школи пішов працювати у колгосп «Світанок», щоб допомогти мамі. Всі знали, як сильно він любив рідну землю, роботу та тварин, тому присвятив сільській праці багато років. Після розпаду колгоспу продовжив працювати на благо громади — у комунальній службі Христисівської сільської ради.
За станом здоров'я Олег не служив в армії в юності. З початком повномасштабного вторгнення Олег неодноразово проходив військово-лікарські комісії за повістками, мав відстрочку. Проте 6 липня 2024 року він був призваний до лав Збройних Сил України.
З 6 липня до 16 серпня 2024 року проходив військові навчання у селі Старичі Львівської області. Після навчання був переведений до Житомира у десантно-штурмову бригаду (в/ч А0281). Службу проходив на посаді оператора 7-ї десантно-штурмової роти.
Виконуючи бойові завдання на передовій, Олег востаннє виходив на зв'язок із рідними 10 вересня 2024 року. З 23 вересня 2024 року захисник офіційно вважався зниклим безвісти. Далі були довгі місяці невідомості та надії. На жаль, дива не сталося — серце відважного воїна зупинилося під час запеклого бою. Родина отримала офіційне сповіщення про те, що Олег Григорович Шевчук загинув у бою за волю та незалежність України біля населеного пункту Медвеже Глушковського району Курської області.
У Героя залишилися любляча мама Надія та рідна сестра Лариса, які підтримували його протягом усього життя та бережуть про нього світлу пам'ять. Життєві дороги бувають непростими: у Олега залишився син, з яким доля, на жаль, розвела їх у цивільному житті.
Вічна пам'ять і слава Герою!
